?

Log in

liniyka [entries|archive|friends|userinfo]
liniyka

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Малі міста з великою історією [Dec. 11th, 2012|05:19 pm]
liniyka
[Tags|, , , ]

Дивовижно, як на клаптику Поділля розміром 60 км може двічі історія переплітатися з приблизно таким же клаптиком Закарпаття. Трохи передмови. Не претендую на історичного дослідника, але мене зацікавили, як завжди, збіги.

Зараз тусую в санаторії в Хмільнику. Здійснилася підліткова мрія з тих часів, коли романтизувала автобіографічні нариси Гессе і Ремарка з їх курортно-санаторних періодів. Життя курортника не таке вже і легке та вимагає військової дисципліни, але за це дає дуже багато переваг. Можна потрапити, наприклад, як я, в Хмільник - одне з найстарших міст України, про існування якого я досі нічого не знала. Як і багато наших дуже старих і перенасичених історичними подіями міст (Остер, Козелець, Смотрич, Ужгород, Меджибіж, Кам`янець-Подільський - про ці можу сказати точно), Хмільник зараз пропорційно до цього періоду історії в рази менше ніж у свої найкращі часи. Колись центр подій, зараз об'єктивно це формат смт з назвою місто.

425665_558998384114167_1868603776_n 
Близко 1500 року король Сигізмунд збудував тут оборонний замок і надав місту герб. Магдебурзьке право Хмільник теж дістав - 1448 року.

Read more...Collapse )

Link7 comments|Leave a comment

220 сніговиків і власний фестиваль [Nov. 27th, 2012|01:48 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Цього року замість Burning man знайшлося дещо краще - місце Нікола Лєнівєц Калузької області. Дуже дивне відчуття - побачити свою мрію, так класно реалізовану. І не треба їхати в Неваду чи чекати примарного гранту від інституції чи ще гірше - держави. Все у власне задоволення, за мінімум коштів і максимум фантазії.
У 90-х сюди приїхав художник Микола Полісський і зібрав однодумців. У 2000 він замовив місцевим мужичкам зліпити сніговиків по 10 рублів за штуку. Так село стало мистецьким центром.  Тут проходить фестиваль "Архстояніє".
 
Оригінал і розповідь тут : http://ru-travel.livejournal.com/23680255.html
картинки для привертання уваги:

0_89a5e_591d3b10_XXL0_89a55_9dabfada_XXL 

0_89a63_6336d2c3_XXL

0_89a70_6cd15ec4_XXL
Link4 comments|Leave a comment

кольорове [Nov. 26th, 2012|03:13 pm]
liniyka
[Tags|, ]

IMGP0689IMGP0583IMGP0691
LinkLeave a comment

Чорне [Nov. 26th, 2012|03:09 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Є кілька непоганих нових конструктивних ідей, але чомусь старі матеріали ще тримають, ще я з ними не виговорилася. Отже, нові варіації старих технологій. Повикладаю поступово всі, щоб розпочати щось нове. 

black1black2


Link6 comments|Leave a comment

How We Built Britain [Nov. 12th, 2012|05:06 pm]
liniyka
[Tags|, , ]

Легкий пізнавальний документальний проект від BBC. Корисно як енциклопедія історичних лінків - можна сьорфити далі з такими зачепками. Наприклад, у Skyfall був такий момент з потаємним ходом із замку, який називався священницька. Про цей окремий вид архітектурних проектів у замках і оселях часів Реформації багато що сказано і показано в одній із серій. Дехто будував спеціальні кімнати для католицьких священників, переховуючи їх роками. І знайти ці кімнати було практично неможливо. Різні архітектурні шифри, походження стилів і моди, чому будинок кроликовода має бути укріплений як фортеця  - про все можна дізнатися і прочитати, побачити на власні очі. Але неймовірні ракурси, зйомки згори, деталі вітражів чи химер  - оце навряд чи. Навіть якщо пощастить там побувати.

титри показові, але більше 3Д ніде нема




Снимок экрана 2012-11-12 в 13.07.28
LinkLeave a comment

Бейкер-стріт на Петроградській [Sep. 14th, 2012|04:19 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Зараз із задоволенням слухаю спогади режисера і сценариста мого улюбленого серіалу дитинства (і не тільки) - "Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона". Ігор Маслєнніков створив з командою неповторну стару Англію, більш англійську, ніж це вдавалось англійцям, домігся ролей для Ліванова, Соломіна, Зеленої та Брондукова, яких лише він бачив у цих образах. І тепер нам уже іншими важко уявити цих героїв. Його версію зацінила свого часу англійська королева і Британське товариство "Баскервільські собаки". 

Колись бачила про сам фільм спогади різних акторів , Ліванова в тому числі. Не дуже добре вони згадували режисера. Він про них сказав небагато, абстрактно, але нічого поганого. За що ріспекти.

Між ним і Конан Дойлем є чудова паралель-спільна риса. Конан Дойль на старості дратувався, коли його асоціювали з Гольмсом, ненавидів його, тому що вважав, що створив більш визначні твори. Він, бідолага, був змушений воскресити свого героя після смерті Шерлока на Рейхенбахському водоспаді через марші протесту в Лондоні. Люди вийшли з чорними плакатами, де назвали автора вбивцею і вимагали повернення героя. Маслєнніков теж не думав екранізувати більше двох історій про жителів Бейкер-стріт 220Б, і теж вважає себе творцем більш серйозних фільмів, хоча б і "Зімнєй Вішні". 

Взагалі, мені після першої прослуханної автобіографічної аудіо-книги - Соловйова "Записки конформиста" - було неможливо  слухати інші спогади. Всі інші, як правило, начитані якимось заслуженними або народними сухарями, без переживання і власної частки, де "я" звучить комічно. Нарешті надибала Маслєннікова. Але, якщо комусь як і мені  подобається і Шерлок, і герої Соловйова, краще починати не з Соловйова . Бо потім буде дуже важко - надто вже неймовірно круті та захоплюючі в нього історії.

лінки: 

аудіо:
Игорь Масленников - Бейкер-стрит на Петроградской 
можна і почитати, з фотками:

http://lib.rus.ec/b/388780/read



Link4 comments|Leave a comment

Isaiah Zagar [Aug. 1st, 2012|11:54 am]
liniyka
[Tags|, , ]

Отаке я люблю! Taschen колись видав  чудову книгу Fantastic Worlds, де трохи зібрано схожих об'єктів з усього світу. Для мене цей рух у створенні максималістичного середовища розпочався з Нікі де Сен Фаль і Гундертвассера. Ну, і, звісно, на першому місці - Гауді. Щоправда, кожен із них прославився саме через відчуття міри і смаку, напевно. Важливо залишати трохи вільної поверхні, аби це місиво грамотно відтіняти. Що про Isaiah Zagar не дуже скажеш - занадто багато всього навалено. Але мене дуже тішить, що хтось продовжує створювати свої світи, перетворюючи відпрацьовані елементи дизайну і арту в щось нове.


magicgarden_06magicgarden_10
magicgarden_03
magicgarden_05


решта тут - http://www.etoday.ru/2012/06/volshebnye-sady-filadel-fii.php
Link6 comments|Leave a comment

Тренд чи потреба? [Jul. 26th, 2012|01:19 pm]
liniyka
[Tags|, , , ]

Це фото зробила 6 червня 2009 року. Ракурс зачепив, неможливо було пропустити. Той момент був пам'ятний ще й тим, що кадр зробила за кілька хвилин до виступу "Гадюкіних", який виявився останнім виступом з Кузею. Бувають такі знакові знимки.

P6060086
Тоді фоткати в контражурі ще не було маст бі кожного гіпстера, та й назви такої як гіпстер, здається, у широкому вжитку ще не з'явилося.
От зараз, коли наробила у Дніпрі з колеса схожих фоток, черговий раз думаю: де є межа між передчуванням трендів (коли свідомо подобається щось свіже чи давно забуте, яке ще не стало популярним і не почало подобатись усім) і колективним підсвідомим (коли воно вже висить у повітрі, і, може, щось схоже вже десь бачив, а потім наче бачиш по-новому і щиро видаєш за своє) ?

DSC01181

Звісно, все вже колись було і мало що в моді з'являється нового. Кожна епоха, а зараз 10 років - це вже епоха, -  додає певного тюннінгу, легких трансформацій, і видає за свій продукт. А професія прогнозиста трендів, яку започаткувала Лі Еделькорт своїм власним прикладом відрізняється від трендсеттера та трендхантера не лише сильнішою інтуїцією, але й сміливістю сказати всім, що саме так і буде. 

У мене таких ситуацій було до смішного багато. З кольором одягу на наступний сезон це відбувається з року в рік - щойно мене захопить якийсь певний колір чи відтінок, якого нема в магазинах у всіх колекціях чи на показах кутюр'є-трендсетерів, колір, який вирізняється з загальної маси... Як тільки я скажу собі: так, свіжий натуральний зелений - це моє,  як він з'являється скрізь! 

Не хвалюся цим у жодному разі, таке багатьом із нас відомо і не є якоюсь унікальністю. Просто цікавлюсь - як же люди примудряються з цього роботи широкий тренд, цілу хвилю? Звісно, мода або промдизайн -  це лише поверхневі, загальні приклади. А їх безліч, в усьому, скрізь. Інформації навколо стільки, що тенденція створення на противагу попередній тенденції споживання все ж таки перемагає!!! У це не обов'язково вірити, це вже є, і це чудово. Потреба створювати щось своє викликає все новіші тренди. З них основний, найбільш позитивний тренд - створювати.

Link15 comments|Leave a comment

Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО! [May. 11th, 2012|12:44 pm]
liniyka
[Tags|]

Originally posted by reznichenko_d at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Originally posted by semesyuk at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Originally posted by larry_bc at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Originally posted by kovaliv at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Originally posted by mokluk at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Все. Кінець. Кінець світу у відділенні онкогематології дитячого центру Охматдит. Сьогодні подзвонили останній людині із ІІІ-ю групою крові. Потенційних донорів у волонтерській базі більше немає. Це значить, що наступного тижня три дитини можуть загинути. Добрі люди знайшли гроші, щоб купити ліки, які держава не закупила. Інші їздили закордон, щоб ці ліки привезти. Але шанси малих катастрофчно падають. Тому що бракує людей, які готові здати кров.

Короше, камради, ПОТРІБНІ ДОНОРИ КРОВІ ІІІ-ї ГРУПИ (резус немає значення) - кияни, чоловіки. ТЕРМІНОВО.
Телефонуйте НЕГАЙНО: 067 – 505 – 53 – 03 (волонтерський донорський центр)

Будь ласка, хоча б препостіть це прохання. Минулого разу ваша допомога у розповсюдженні прохання про донорів зіграла вирішальну роль. Допомжіть і цього разу. Благаю.

Може, у когось є ще окремі сайти, окрім блогів - ось банер. Заранє дякую.




P.S.
Якщо хтось вирішить, що це шахраї - то ні, це не шахраї.
Мобільний телефон належить моїй знайомій дівчині, Ларисі, вона волонтер.

На данний момент подзвонили і запропонували свою кров дві людини. Це добре, але цього мало.
LinkLeave a comment

У віці чи без віку? [Nov. 11th, 2011|02:38 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Хоч мені фейсбук і не до душі, дещо цікаве для поживи мозку там таки можна іноді надибати. За два дні - другий пост (жж-шний, правда) про вік, красу в віці, почуття стилю та головне, НМД, - про відсутніть віку як такого. Я не задаю собі запитань, чому у нас нема таких розкутих і щасливих ізсередини літніх людей. Та куди там літніх - просто за 45. Відповідь очевидна для мене - у нас і молодих не так багато настільки впевнених у собі. Я не закликаю одягатися мов папуга ( деякі з фото, наведених за посиланням, дійсно трохи театральні), та і взагалі, не в одязі справа, а в потребі бодай трохи відшуковувати в собі індивідуальність. І не треба мені казати про наші економічні проблеми, це відмазки - було б бажання, врешті, є секонди.
А вік у нас тому і відчувається, що люди часто починають думати про нього вже в 22. Спочатку, надаючи собі фори - "ага, раз йому 28, такому успішному везунчику, то в мене ще є купа часу чогось досягти". Потім життя затягує, і вже не солідно якось виділятися, коли всі навколо дорослішають. Ну, а потім, дуже важливе середовище. Відверто кажучи, якщо перенести будь-яку з цих героїнь на Хрещатик, серед людей 'non-smiling country' (С.Коляда), вона справді виглядатиме наче викаблучується.

Вік від 71 до 98 років. Фотограф Ari Seth Cohen

Для ілюстрацій навмисно відібрала найскромніші фасончики, щоб не відволікалися. Головне - як вони себе носять, а не одяг.
Більше, набагато більше - там, де поцуплено






Read more...Collapse )
Link20 comments|Leave a comment

"Carpathia", II - White Elephant (Adagio) [Nov. 10th, 2011|05:05 pm]
liniyka
[Tags|, , ]

Ледь не профукала нову частину симфонії. Тому анонсую аж сьогодні.

http://monk232.livejournal.com/2105.html
для привернення уваги:




LinkLeave a comment

західна укрзалізниця [Nov. 8th, 2011|04:45 pm]
liniyka
[Tags|, ]



Потягом з Ужгорода до Києва їхали у купе з таким трендовим спецефектом для споглядання зовнішнього світу. Все ж таки, Схід у нас значно більше в пошані. Адже з часів мого студентства, за кілька останніх років  якість потягів у наші "західні ворота" держави практично не покращилася. Або щось відвалюється, або світло не працює, або аромати неповторні, або щось деленчить, або все одразу. Тому цей дизайнерський апгрейт можна вважати приємною родзинкою в порівнянні з усім іншим. Натомість, поїхати до Харкова чи Дніпра можна, почуваючи себе майже комфортно.
Link2 comments|Leave a comment

Афіша. Лекція В. Курінського [Nov. 5th, 2011|11:15 pm]
liniyka
[Tags|]

Можливо, ви не знаєте про цю особистість, як донедавна не знала я. Ми ж усі українці, і у нас не заведено пропагувати геніїв і фанатів своєї справи. Не заведено, в першу чергу, на державному рівні, але це не означає, що їх немає, що у нас немає талановитих або унікальних людей. Радше навпаки - їх може бути значно більше, ніж, наприклад, серед французів, вони можуть ходити з нами одними стежками, але ми не впізнаватимемо їх в обличчя і в найгіршому випадку навіть не знатимемо про них. Офіційний сайт  Валерія Олександровича недарма російськомовний -  більшість його учнів і послідовників саме звідти, не з України. У Росії під нього відкрили Академію і створили всі умови, проте він повернувся і живе з родиною в Києві, у невеличкій квартирі. Автор біля 200 симфоній!, вільно володіє десятками мов (окрім основних європейських - арабська, фінська, угорська, китайська+ 17 діалектів, турецька та інші), автор цілої наукової системи самоосвіти, поет, художник. Він справляє враження дійсно щасливої людини, і впевнена, що це не лише враження. Для мене він справжня "ренесансна людина", полімат, адже кільками галузями людської діяльності він не просто займається, а володіє на науковому рівні, і сам творить сучасну науку.


Товариство "Знання" України

ПРЕЗЕНТУЄ

Цикл лекцій на тему:

Постпсихологічнина автодидактика як сучасна філософія освіти та її методологія

лектор

Курінський Валерій Олександрович - дійсний член Міжнародної Педагогічної Академії (Москва, 1996 р.); засновник нового наукового напрямку ПОСТПСИХОЛОГІЇ; учасник всесвітнього синергетичного симпозіуму (1996р); члена Експертної Ради при Раді Федерації Росії (1994-1997 ), (письменник, поет, музикант та ін.)

Лекція 2

Тема: "Як стати сучасною людиною"

14 листопада 2011 року
початок о 16:00
Зоряна зала Планетарію
Link4 comments|Leave a comment

Ужгород. Спокій. Bliss. [Oct. 29th, 2011|12:43 pm]
liniyka
[Tags|, , ]







Read more...Collapse )
LinkLeave a comment

це колосально [Sep. 26th, 2011|05:09 pm]
liniyka
[Tags|, ]

ось є такий сайт з простою назвою:

http://thisiscolossal.com/

іноді можна надибати щось корисне. Наприклад, отаке у розділі "Скульптура".




Read more...Collapse )
Link6 comments|Leave a comment

Burning Man 2011 [Sep. 23rd, 2011|11:43 am]
liniyka
[Tags|, , , ]

Цього року теж пишу про цей фест, вже втретє. Потрапити туди - не основна моя подорож-мрія, але, якщо вже казати про арт-об'єкти, то все, що робиться тут - мені найближче по духу. Я люблю кінетичні скульптури, зварювання і всілякий лоу-тек, який зараз причисляють до стім-панку. Років 8 тому, коли ще не знала такого слова і уявити собі не могла, що працюватиму креативщиком в офісє, на подвір'ї Львівської Академії мистецтв вперше допомагала зварювати друзям-металістам основу для моєї скульптури. І все, що мені так подобалося із робіт колєг, і що називалося у нас "нащадками львівських зброярів", так чи інакше перегукувалося із Кінд-дза-дзою, а "пепелац" звучало як комплімент роботі.

Зараз дивлюся на цього Октопуса на відео, чи навіть на Харона і теж першим на думку спадає Данелія і його художиники-постановники. Це ж треба було, ще за часів совка зробити таку філософську і гіперестетичну штуку як цей фільм, задовго до Burning Man`11!



Харон!!!!!!!!!!!!Collapse )

тут зі слів очевидців

офіційний сайт
Link8 comments|Leave a comment

Деньги на ветер [Sep. 20th, 2011|08:58 am]
liniyka
[Tags|]

Originally posted by thekillabee at Деньги на ветер
Недавно мой друг писал статью, посвящённую проблеме трудоустройства молодых специалистов. В ней он давал практические советы выпускникам ВУЗов, как найти работу. Что это за советы - могу догадываться. Хотя саму статью не читала - не интересно: передо мной вопрос "что делать?" не стоял приблизительно с восьмого класса. Соответственно, не стоит и "кто виноват?" А вот для моих знакомых, которые ещё вчера были студентами, оба эти вопроса очень актуальны. В том плане, что они, получив свои дипломы, без понятия, что делать, и ищут по этому поводу виноватых. То есть, тех, кто не устроил им нормальный карьерный рост и конкурентоспособную зарплату, которых они, по их мнению, заслуживают.

А вот другая сторона медали. Один креативный директор одного крупного рекламного агентства однажды пожаловался в интервью (ссылку на которое я, увы, потерла), как тяжело найти молодого сотрудника со здоровой амбицией стать настоящим специалистом. И проблема заключается не в отсутствии желающих - таковых как раз валом. Проблема заключается в неспособности людей адекватно оценить себя как профессиональную единицу. Начитавшиеся Бегбеде, где удолбанные кокосом герои развлекаются клизмами из Шандона, дети идут в рекламу с уверенностью, что там всё так и происходит. Они думают, что работать и гнать - это одно и то же, и что за это они даже вправе требовать большие деньги. Именно поэтому вчерашние студенты дрожащей рукой указывают в своих резюме зарплаты, о которых они только слышали - что так можно зарабатывать, и кто-то даже (подруга, знакомая, знакомый знакомого, доктор Гонзо) зарабатывает. Значит, и они могут, правильно?

Нет.

Несмотря на то, что выпускник ВУЗа получает диплом с отметкой специалист, никаким специалистом он не является. Пока что он - это пустое место, профессиональное ничто, которое в будущем может стать чем-то. Логично, что ни один работодатель пустому месту платить большие деньги не станет. И это справедливо. Зато он может дать будущему специалисту плацдарм для развития, обучить его, что само по себе уже ценно. Кто понимает ценность такой возможности, тот её принимает, начинает работать и через некоторое время становится конкурентоспособной профессиональной единицей. Это в случае, если человек хочет стать профессиональной величиной. Проще говоря, уметь что-то делать и зарабатывать этим умением деньги.

Казалось бы, всё просто. Почему тогда так много молодёжи, на обучение которой было проёбано (именно проёбано, в космических масштабах) столько казённых финансов, сидит без работы и пишет упаднические посты с тэгом "надо валить из этой страны"? И это не в дремучем селе Луганской области, это в Киеве. Я, честно, долго наблюдала и пыталась вывести секрет их повального неуспеха. Он очень простой: это люди, которые не стремятся стать крутыми специалистами, а хотят круто зарабатывать. Не умея ровным счётом ничего.

Это тупиковый путь. И это болезнь молодых, правду говорю. Аморфные, инертные, тупые юзеры интернета, которые сначала не знают, куда поступать, потом не учатся там, куда поступают, ну а после - без понятия, что им дальше делать. Это, наверное, недосмотр их родителей в сочетании с общей тенденцией инфантилизации - когда человек не хочет брать ответственность за себя и свои поступки, и потому плывёт по течению. Понятное дело, заносит его, куда попало.

Недавно у меня был интересный разговор со знакомой. Она жаловалась, что работа у неё - говно, платят ей мало, и вообще. Я говорю: ну давай подумаем, чем бы ты хотела заниматься, что ты умеешь. На что она ответила: "Ну, не знаю". И послала мне грустный смайл. Потом эта же знакомая выложила у себя в блоге ссылку на статью на левацком сайте, которая в идеологически выдержанных выражениях объясняла, почему лузеры - лузеры. Оказывается, потому, что патриархальное общество не позволяет женщине занимать хорошо оплачиваемую позицию, и вся денежная работа по умолчанию отходит мужчине. Вот так, блять.

Вместо того, чтобы честно задать себе вопрос "какую ценность я представляю из себя как социальная единица?" и честно ответить себе "никакую", люди категории 0 предпочитают искать виноватых. То они образование получили хуёвое, никому не нужное, то страна у нас не такая, валить надо. У них очень остро развито чувство справедливости, они очень чётко знают, что им государство должно: образование дать, работу дать, соцпакет дать. Должно, блять! При этом, конечно, никто не считает, что они стране тоже кое-что должны.

Поэтому я думаю, что им и правда лучше уехать. Правда, кому они там нужны?
Link17 comments|Leave a comment

чому я люблю "бондіану" ? або трохи про Брегенц [Sep. 16th, 2011|03:56 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Можна сказати, що це просто данина дитинству і по інерції подобається нехитрий двіжушний сюжет, красіві мени та ефектні їх дівчата, трюки і всіляка "долче віта". Можна згадати, що в 14 років я прочитала Флеммінга "З Росії - з любов'ю" українською, у Всесвіті, який я тоді перечитувала повністю. Знову ж таки, все з дитинства, чи пак юності. Та це не все.
Тепер я для себе зрозуміла: якщо дивитися нового "Бонда" вчасно, то це все одно, що одночасно поглинати кілька номерів часописів по дизайну взагалі, по трендам в автобудуванні, моді, спорті, всіляким технічним ґаджетам та на додачу оглядати "National Geographic". На попсовому рівні, звісно. І якщо потім скористатися серією як збірником лінків, то відкриваються багато нових цікавинок, що вже були у світі десятки-сотні років, але я чомусь про них не знала, або тренди, що тільки збираються захлинути світ. Так я взнала про фестиваль "Паліо", що відбувається в Сієні, про художника Гюнтера фон Хагенса, про якого я вже писала, і про оперний фестиваль у Брегенці.

У серії "Quantum of Solace"за 2008 драма розвивається на справжній сцені фестивалю 2007, коли ставили "Тоску" Пуччіні.







Фестивалю вже солідно років - все почалося в 1946! Не знаю, що ставили тоді, але думаю, що сама ідея розгортати авангардні декорації на воді для класичних творів не змінювалася. Думаю, що кожен сценограф, що себе поважає, мріє щось замутити в Брегенці так само, як кожен диригент мріє там виступити.

більше про сцени, з роками

цьогорічні фотки
Link6 comments|Leave a comment

Carpathia [Jul. 21st, 2011|04:10 pm]
liniyka
[Tags|, , ]

Як гадаєте, багато людей саме в цей час в Україні створюють велику музичну або літературну форму? Гадаю, пару романів пишуться, але знаю абсолютно точно, що одна людина, у минулому - sempre_fidelis , а тепер - monk232, розпочав писати першу і, напевно, єдину сучасну Карпатську симфонію.

трохи про мотивації автора:

Думка про те, як смішно бігають перелякані очі різних кольорів на культурному обличчі України ніяк мене не полишає вже роки три. З одного боку - це сільсько-лісові заходи герметичної націоналістичної тусовки, які полягають у вишиванках, фольклорних ансамблях з репертуаром народних пісень і розмовами про те, як треба "щось робити" з іншого боку - не менш герметична й "елітарна" кацапська тусовка "міського" культурного життя, яке полягає в обміні понтами між своїми на відкритті виставки якихось глибоко-духовних антиглобалістичних інсталяцій у вигляді кількох металевих каркасів та купок лайна. ...читати далі і слухати частину першу - Andante
Link2 comments|Leave a comment

транслітерація - це прекрасно [Jul. 19th, 2011|03:30 pm]
liniyka
[Tags|, ]

Гарні дизайнери знають, що з кирилицею важко працювати - не всі букви компонуються і не всі шрифти існують у кириличній версії. Гарні копірайтери намагаються уникати транслітерації, адже це часто буває просто смішно. Більшість нормальних рекламщиків стібеться над клієнтами, що начебто не можуть добрати наших слів і користуються через слово усілякими "консьорнами" та "факапами". Але добре, що такі не всі. І є ще люди, які відкривають нам, що рис буває "фрейд", а у соуса є свій "світ".



Link9 comments|Leave a comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]